Розлуч

В часи панування Австрії поблизу міста Турка на південь від Львова в карпатських в селах – Розлуч, Бориня та Вовче утворилися невеликі німецькі колонії.

Ще з австрійських часів завдяки своєму розташуванню у мальовничій долині річки Ясениці і кільком мінеральним джерелам село Розлуч славилось як курорт.

А на початку 20 ст., коли проклали залізницю, туризм набув масовий характер. В 1937 році в селі працювало більше десятка пансіонатів. На північній околиці на схилі пагорба був влаштований трамплін для занять гірськолижним спортом. Будувалися приватні вілли, деякі з них збереглися до нашого часу. Під час Другої світової війни Розлуч опинився у прикордонній зоні, то ж як курорт був приречений.

Перші 11 німецьких родин переселилися у Розлуч у 1805 році з Вюртембергу (міста Бетра, Ілінген та Емпфінген біля м.Хорб на Некарі) і Пфальцу (Бехтольсхайм та Госсенвайлер) і були католицького віросповідання. Кожна родина отримали по 30 йохів землі. В цей час вже спостерігався спад колонізаційного руху у порівнянні з етапом державної колонізації часів правління Йозефа ІІ (1781-1785). Але тим не менш поселенцям була гарантована державна допомога у будівництві будинків та в устаткуванні промислових виробництв. Заборона поселенцям продавати і дробити наділені їм для господарювання земельні площі забезпечувала колонії розквіт на тривалий період. Цим програвали сусідські українські та польські селяни, господарства яких мали тенденцію до постійного роздроблення. В 1830 році поселення колоністів розширилось на землях, які мали назву «Панський Лан».

У 1886 році в колонії Розлуча побудували приватну німецьку школа. Також був Німецький Дім – місце для громадських зборів і відпочинку, влаштували громадську бібліотеку. В 1901 році звели власну церкву, а в 1902 її освятили. Висока дерев‘яна споруда храму у неоготичному стилі має досить незвичайне внутрішнє оздоблення у вигляді гострих дерев‘яних блискавиць, які сходять зі стелі до долу, стіни у верхній частині храму пофарбовані у колір блакитного неба.

У 1913-1939 роках храм входив до Турківського парафіяльного округу, найбільшого на теренах Галичини: три десятки сіл, понад 3 000 віруючих. Парохом був о. Ігнатій Кулаковський - саме він був ініціатором зведення костелу у Розлучі.

Німецькі колоністи Розлуча зазнали ополячення, як і багато інших німецьких громад по Галичині, про це свідчить польський характер оформлення церкви (пол. «костел»).

У 1939-40 р.р. німці з Розлуча, Борині та Вовчого були переселені до Німецького Рейху. Жителі Розлуча переїхали спочатку до Паб‘янице біля Лодзя і потім далі в так званий округ

Ватерланд. Сьогодні нащадки німецьких поселенців з Розлучу розпорошені по Німеччині і світу.