Мільбах

Мільбах - так називалася католицька німецька колонія, розташована на відстані 25 км від Львова в напрямку південного сходу, між селами П'ятничани та Соколівка.

Мільбах вперше згадується письмово 30 квітня 1786 р. Колонія побудована за часів правління Йозефа ІІ, коли австрійська держава найбільше піклувалася та надавала підтримки переселенцям. Перші 16 сімей до Мільбаху прибули з околиць Кобленца

( Рейнфальд) та з Люксембургу.

У безпосередній близькості від Мільбаху навколо міста Бібрка у 1784 та 1786 роках були засновані ще дві католицькі колонії – Ернстдорф (сучасна Благодатівка) (10 сімей) та Рефельд (частина с. Серники) (14 сімей).

Парафіяльна церква для цих трьох колоній знаходилася в сусідній Соколівці, також там була і пошта.

Державна програма по створенню цих та інших йозефінських колоній відповідала чітким правилам. Після того, як німецькі інженери та архітектори розробили план, його затверджували, визначали кількість фермерських родин та місце розташування колонії. Як тільки з‘явилась необхідна кількість колоністів, починали будівництво житлових будинків та господарських будівель.

Будинки були побудовані на однаковій відстані по обидва боки вулиці, були просторі, з вітальнею, передпокоєм, з піччю, кухнею, коморою. Стайні на 6 голів великої рогатої худоби були за бажанням колоністів прибудовані до житла або стояли окремо. Кожен господар отримав все необхідне обладнання, а також худобу. Велика рогата худоба купувалась на місцевому ринку. Господарське обладнання в основному виготовляли німецькі майстри, які також прибули до Галичини.

В 1846 році, селяни з Мільбаху заробили кошти від продажу піску і каміння на побудову дороги Львів-Станіслав. На ці кошти вони звели муровану школу замість старої дерев‘яної з вітальнею та житловою кімнатою для вчителя. Вчителю платили гроші за кожного учня і ще він отримував харчі від селян. Уроки проводилися лише в зимові місяці, а в літні діти були зайняті в сімейних господарствах. Приватна німецька школа була націоналізована у 1888 році. І хоча мова викладання залишалася ще німецькою, польський вплив з кожним роком посилювався. Уроки релігії в школі та церковні служби були лише польською мовою. Значно побільшало мішаних шлюбів. У 1908 році 11 родин з Мільбаху поїхали до Бразілії в еміграцію. З того часу населення села стало швидко ополячуватися. Немає записів про Мільбах про час до, та після Першої світової війни. Відомо, що з 1923 року школа вже не мала німецького характеру, заняття з німецької мови були повністю припинені, а в 1927 році її закрили. Відтепер діти мали відвідувати польсько-українську школу в П’ятничанах.

За допомогою Асоціації німецьких католиків в 20-х роках була спроба відновити німецьку школу і німецтво, але ця спроба провалилась. Головою Асоціації був тоді нащадок перших поселенців Мюльбаху на ім‘я Людвіг Вагнер, він зміг залучити кошти для нової німецької школи. Але польська влада побудувала поруч безкоштовну польську державну школу, то ж батьки відправляли дітей саме туди, а будівля німецької школи лишилась порожньою до самого 1940 року, коли всіх німців відправили на виселення.

У 1934 році в Мільбаху жили 116 німців, 68 поляків, 40 українців та 15 євреїв. Польську однокласну школу відвідували 23 німця і 15 поляків. Німцям в селі належало 22 житлових і 35 господарських будівель, 163 моргів землі.