Львів

Німецький Львів (Lemberg)

З ранніх часів від заснування Львова в місті проживали німці. Вони гуртувались у свою відокремлену від русинів (українців) і вірмен міську громаду. З 1300 по 1330 рік першим мером німецької громади Львова став Бертольд Штехер. Саме під час його управління у Львові започаткували традицію магдебурзького права. Храм Марії Сніжної, який зберігся в центрі, Львова був також заснований цим мером. В середні віки німці Львова належали до панівних та заможних представників знатних родів. Однак вже на початку 16 ст. відбулося рознімеччиня міста, коли все середньовічне німецтво перетворилося на поляків.

Після того як у 1772 році Галичина відійшла до Австрії, в цей край стали переселятися німці. Період з 1772 до 1867 рр. історики називають австрійсько-німецьким періодом розвитку міста. Всі важливі рішення тоді приймали центральне управління у Відні і місцевий уряд у Львові, в якому головували німці, а міська рада, в якій розмовляли різними мовами, мала дуже обмежені права на самоврядування, німецька ж була мовою державного управління. Крім того, німецько-австрійські чиновники, професура, вчителі, лікарі, торговці і ремісники відігравали головну роль в економічному, культурному та суспільному житті регіону.

В 1784 році у Львові було засновано університет і академічну гімназію. Видавали друком німецькі газети, журнали. Крім скромного польського театру давав спектаклі ще й німецький професійний театр, який із 1842 займав будівлю театру, зведеного графом Скарбекшеном і розбудовану віденським університетським професором Йоганом Зальцманом. У 1830 році постала музична консерваторія.

Упродовж періоду, який розпочався у 1867 році із наданням регіональної автономії і тривав до 1918 року, місто можна назвати автрійсько-польським Лембергом. Відтоді тут панували поляки, німецький вплив все більше витіснявся або слабшав унаслідок масового виїзду або полонізації німецького чиновництва і міщанства. Розбудова міста, яка почалася упродовж першого періоду, тоді продовжилася, і Львів дедалі більше розвивався, поступово стаючи одним із найзначущіших австрійських міст.

Осередком німецтва в місті в період з 1778 по 1939 рік також стала німецька протестантська церковна громада. З 1803 по 1918 рік у храмі св. Урсули знаходилася спільна для галичан і буковинців Лемберзька чи Галицько-Буковинська суперінтендатура аугсбурзького і гельвецького віросповідання, яка, була частиною євангельської церкви аугсбурзького і гельвецького віросповідання Австрії.

У 1808 році при церкі у Львові була утворена народна німецька школа. У 1878 році була зведена шкільна будівля, яка сьогодні знаходиться за адресою Левицького 18.

А у 1918 року на основі народної німецької школи було створено гімназію.

У період між двома світовими війнами до 1939 року церква і гімназія були осередком культурного і громадського життя галицьких німців. Тут не тільки навчалися діти і молодь, але збиралися і вели роботу чисельні культурні товариства і громадські об‘єднання. Німецька громада мала свій спортивний клуб, любительський театр, декілька хорів, жіночий клуб, товариство тверезості, земельне управління.

Земельне управління об‘єднувало німецьких фермерів і проводило збори за адресою Зелена 11а, Кохановського (сучасна Левицького) 18 та Пекарська 59а. А за адресою Зелена 13 чотири кімнати займав секретаріат газети «Союз Німців Християн» (Zeitweiser des Bundes der christlichen Deutschen in Galizien), заснований у 1907 році. Засновниками були три мешканці Перемишля: управитель Ю. Пернгофер ф. Беренкрон, комісар полїциї П. Найбек і ветеринар Й. Шмідт. По вулиці Кохановського (сучасна Левицького) 23 знаходився будинок молитви та церковна канцелярія німців менонітів громади Львів-Керниця.

Протестантські німецькі громади Східної Галиични і Львова були розпущені взимку 1939/1940 року внаслідок переселення німців, які проживали у цій частині Галичини на теритоію Польші.