Маріагільф

Маріагільф – поселення богемських німців

На південний захід від Коломиї колишні мешканці Бьомервальда у 1811 році заснували католицьке поселення Маріягільф. За першою хвилею пфальцської еміграції в кінці XVIII ст. розпочалася друга маленька хвиля еміграції в Галичину. Це були німці-католики із Західної Богемії, частково із Південного Егера і Плау, Тахау і Пфраумберга, частково із Бьомервальда і Прахатітца, Валлерна і Кушварди. Німці з Маріахілф розселялися в дочірні колонії - Флехберг (рік заснування – 1842), Розенхек (1866 рік), Турка (1930).

Історія назви Маріагільф («поміч Марії», нім.) скоріше за все пов‘язано зі складною подорожжю поселенців. До остаточного поселення в коломийському передмісті чеські німці спробували свою вдaчу в інших містах Галичини і Буковини. Працювали на скляному заводі в Любачові. Серед переселенців були склодуви, а також лісоруби.

Ця еміграція була приватною комерційною ініціативою землевласників і самого міста Коломия. Поселенці одержали землю безкоштовно в обмін на зобов’язання зі сплати процентів із майбутніх прибутків. Перші роки і жінки і чоловіки мали викорчовували та осушували болотисту та лісисту місцевість і таким чином робили її придатною для сільського господарства.

З початку існування в поселенні заклали 33 господарства, по 4 югери землі кожне. Пізніше купили у коломийських містян ще більше землі, і тоді угіддя мешканців Маріяхільфе загалом склали 2200 югерів. Німецьке поселення Маріяхільф, яке було побудоване симетрично, розросталося все більше і більше, вклинюючись у несиметричні форми українських угідь.

Протягом ста років поселення Маріягільф розросталося і ставало все гарніше. Маріагільф разом з іншими німецькими колоніями довкола Коломиї забезпечували містян продуктами харчування – хлібом, м‘ясом, молоком та іншими продуктами щоденного споживання.

Житлові будинки з господарськими будівлями ставили по обидва боки вулиці. Особливістю цього поселення були великі печі, які знаходились поза будинками під окремим дахом. Поселенці звели власну німецьку невелику приватну початкову школу, в якій учитель навчав дітей німецькою мовою. Після включення Маріахільф до міста Коломия у 1902 році в селі була побудована державна польська чотирикласна школа, але від неї скоро відмовились. Селяни не мирилися з ополяченням і готові були піти на великі жертви заради збереження свого німецтва. Громада викупила майданчик для побудови нової приватної німецької школи, працювала на будові, але бракувало коштів на матеріали. Тоді на допомогу прийшов благодійний просвітницький австрійський фонд Пітера Розегера (Пітер Розегер – австрійський письменник, в 1913 році висувався на Нобелевську премію). На гроші фонду добудували школу і у 1910 святково її відкрили.

Директором школи 24 роки прослужив Якоб Райполд. В рік заснування в школі було два класи, два вчителі та 97 дітей. З 1927 по 1933 рік в селі працював дитячий садок.

1911 році відкрилися Райфазенівськи каси взаємодопомоги.

Під час першої світової війни селянам довелось їхати в евакуацію. Одні поїхали в села Галичини чи Буковини, інші в Австрію. Після повернення у 1917 році багато сімей стали безхатьками; їх хати були зруйновані чи згоріли в результаті бойових дій. Безхатьки довгий час жили у будівлі Німецького Дому.

З 1924 року громада співпрацювала з Союзом католиків Галичини (VdK). Вчителі, які працювали в школі в більшості походили з інших галицьких католицьких громад

(Мюкенталь, Махлинець, Ернстдорф, Ямерсталь), а також з сусідньої Буковини.

В 30-х роках почалась відкрита ворожнеча німецькомовної громади з польськими шкільними інспекторами, які вимагали навчання польською мовою.

Але завдяки старанням вчителів і громади діти могли знайомилися з німецькою культурою та не зраджували своєї мови. В 20-ті та 30-ті роки при школі працювали театр, хор, гурток народного танцю. Разом з творчими колективами сусідніх колоній молодь влаштовувала світські фестивалі, збиралася разом на церковні свята. Святкування Різдва 1938 року стало для німецького поселення Маріахільф останнім.