Щирець

Щирець та прилеглі колонії

В другій половині 1780 років під час правління австрійського імператора Йозефа ІІ біля Щирця (місто магдебурзького права 1397 р.) на південь від Львова було закладено 7 німецьких колоній : Дорнфельд (сучасне Тернопілля), Лінденфельд (Липівка), Райхенбах (Красів), Ное Хоросно (Хоросно) Айнзідель (Одиноке), Фалькенштайн (Соколівка), та Новий Щирець, який згодом назвали Розенберг.

Це були сільськогосподарські колонії. Як і решта йозефінських поселень того часу щирецькі колонії будували за затвердженим планом, і займалися цим німецькі запрошені інженери та ремісники. Такі села називалися «зразковими» (Musterdorf).

Землі, де розмістилися колонії були конфісковані австрійською владою за борги у місцевого землевласника та аристократа графа Петра Потоцького.

Перші роки після прибуття поселенцям довелось жити в таборах в очікуванні, поки добудуються їх хати.

Серед переселенців в Галичину прибували німці різних релігійних конфесій і напрямків, а саме – католики, лютерани, кальвіністи та меноніти. Уряд дбав про конфесійну однорідність поселень, то ж у щирецькі колонії заселили лютеран і лише у Розенберг заселили менонітів. Парафія для церковних громад цих колоній знаходилася у Дорнфельді, де побудували молитовний дім, а згодом звели церкву. Свої церкви і школи були також і в інших щирецьких колоніях. Вчителів та пасторів в колоніях зобов'язалася майже повністю утримувати австрійська держава.

Найбільшою колонією був Дорнфельд. Тут в 30-х роках минулого століття був центр німецького руху в Галичині, діяла вища школа, де навчалися німці з Галичини та інших частин Польщі, також з Волині. В зимові місяці діяла школа для фермерів. Вчителі з німецьких шкіл підвищували тут свою кваліфікацію.

В грудні 1939 року в Дорнфелді працювала спільна радянсько-німецька комісія по переселенню німців у Рейх.

В 70- ті роки 19 ст. Щирець пережив економічний підйом, коли через це містечко будувалася залізнична колія Львів-Стрий, і Щирець став станцією, де зупинялися потяги. В цей час німецьке населення помітно зросло. Два рази мером Щирця ставали німці.

Під час першої світової війни Щирець та колонії постраждали від бойових дій та російської окупації.

У 1918 році після створення польської держави німцям довелося інтегруватися в польське середовище, вчитися жити по нових польських законах. Незважаючи на всі труднощі, багато німецьких родин знову досягли так званого процвітання завдяки наполегливій праці і ощадливості. Німці також дедалі активніше брали участь у суспільному житті.

9 травня 1926 р. На ринковій площі Щирця відбулося святкування з нагоди освячення робочих цехів. Оскільки понад 70% членів робочої гільдії були німцями освячував лютеранський пастир, доктор Фріц Зеефельдт у центрі міста. На це свято зібрався великий натовп усіх конфесій, щоб послухати німецьку церковну службу та спів німецького хору.

На той час у Щирці проживало понад 900 громадян, переважна більшість з яких євреї та поляки. Меншість складали українці та близько 100 німців.

Щирець був, мабуть, найменшим містом у Польщі на той час. Тим не менш він мав власний залізничний вокзал, ратушу без вежі, районний суд із в’язницею , жандармерію, нотаріальну контору, пошту, пожежну частину, дві церкви, синагога , два цвинтарі, дві 7-класні початкові школи, працювали дві кав‘ярні, де також продавали морозиво. В місті практикували декілька лікарів та адвокатів. Була своя аптека на ринковій площі. Щирець можна охарактеризувати як невелике містечко для торговців та ремісників. Торгівля була в руках євреїв, і вони торгували зерном, текстилем, взуттям, шкірою, канцелярськими товарами, посудом, тощо. Німецькі родини тримали м‘ясну лавку, пекарню, фабрику з виробництва лимонаду, содової води та пива (Onkel Jakob Specht), німці також працювали перукарями, кравцями, шевцями, сантехніками та іншими майстрами.

Українці та поляки проводили вільний час в народному домі та в читальні (Czytalnia, Ludowy Dom ). Тут влаштовувалися збори, урочистості, бали, показували фільми, грали театральні колективи. Для німецьких дітей місцем зборів була приватна євангельськ щирецька школа колонії Розенберг. Тут по суботах збиралися діти, вивчали народні німецькі пісні , вірші, ігри, народні танці.

1939 рік можна назвати "доленосним роком" для галицьких німців. Перед початком Другої світової війни почалися арешти німців по всій Польщі.

У Щирці також відбулася низка арештів. Вчителя, пастори та інші члени німецької громади були заарештовані без причини і доставлені до концтабору Береза Картуська.

Після початку війни в грудні 1939 року в Щирці запрацювала спільна німецька-радянська комісія по переселенню. Жінок з малими дітьми, літніх та хворих людей відправили товарним потягом 24 грудня. Решта людей виїхали наступними днями, вони їхали гарбами і перевозили свої домашні речі.